Андрій Зелінський

«У військовому капеланстві я більше 10 років. Своє служіння розпочав на території Академії сухопутний військ із гуртом молодих випускників духовної семінарії. Ми до сьогоднішнього дня дуже гарну роботу робимо з о. Степаном Стусом у Львові. На той час велика кількість курсантів закінчила військову академію, і згодом стали офіцерами України. Я підтримую стосунки з багатьма із них, спілкувались впродовж 8 років, а згодом перетнулись у зоні бойових дій».

«Громадянин Дивосвіту – це вільна і гідна людина. Людина, яка відчуває, що є господарем власної долі».

«У дитинстві я мріяв стати лікарем. Вважаю, що мрія збулася. Навіть сьогодні намагаюсь лікувати людей».

«Освіта – це завжди якісне знаряддя, якісний інструмент налагодження ефективних стосунків з реальністю».

«Київський військовий шпиталь – один із перших, куди я розпочав навідуватись до хлопців. Там зароджувалось багато волонтерських рухів національного масштабу».