Галина Манів

«Люблю сидіти в кріслі з ногами; люблю, коли моя киця приходить до мене на ручки; люблю, коли клени стукають у вікна; люблю, коли ми з чоловіком подорожуємо, або просто, коли він поруч; люблю, що Бог так близько і що Його можна називати на Ти».

«Тут зневіриться й досвідчений космонавт — а що вже казати про десятирічного Тараса, який загубився в нескінченних просторах Всесвіту сам-один у своєму зорельоті — а все через те, що погано вчив інтеграли…»

«Хай вітер віє, хай дощ падає. Я вірю в те, що Бог мене кохає».

«Серце моє — це відкрита книга».

«Любов — це не слова, а дії. Це відданість, віра і надія».