Іван Нечуй-Левицький

Письменник, етнограф, фольклорист, педагог, перекладач – разом з Пантлеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм здійснив перший україномовний переклад Біблії. Народився 25 листопада 1838 року у Стеблеві на Київщині (нині – Черкащина). 1865 року Левицький закінчив Київську духовну академію з дипломом магістра, але відмовився від духовної кар’єри. Вчителював у Полтаві, Польщі, з 1873-го у Кишиневі. Викладав російську мову, проте читав на уроках власну прозу, спілкувався українською. Потрапив під жандармський нагляд. У доповідній начальника Бессарабського губернського жандармського управління його названо «завзятим хохломаном». Написав працю «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов'янщини», у якій ній ішлося про те, що російська література потрібна для росії, а українцям — власна. Увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози.