Про автора

Василь Стус

Vasyl Stus

Біографія
Цитати

Поет, літературознавець і правозахисник, народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Він закінчив філологічний факультет Донецького педінституту і працював учителем, а потім журналістом. З 1963 року Василь Стус вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, але його відрахували за участь у протестах проти арештів української інтелігенції. Стус належав до "шістдесятників", групи молодих творчих особистостей, що активно підтримували відродження української культури та протестували проти реставрації сталінізму. В 1972 році його разом з іншими українськими правозахисниками арештували і засудили до тюремного ув'язнення. Під час перебування в ув'язненні в Мордовії він продовжував писати поезію і заяви-протести проти політичних переслідувань у СРСР. Після звільнення у 1979 році його знову арештували і засудили на 15 років в'язниці. Василь Стус помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985 року. Його прах перепоховали 19 листопада 1989 року в Києві на Байковому цвинтарі. Його поетична збірка "Палімпсести" (1986) визнана однією з вершин української поезії XX століття, а також відомий як автор статей про творчість інших письменників.

Читати повністю

«Долі не обирають… Її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас».
«Вітальні листи завжди приймаються одностайно».
«Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів».
«Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть».
«Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ — нам байдуже».
«Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації».
«Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю».